Холтер ЕКГ
пр. Науки, 99 | |||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Холтер ЕКГ |
|
Запис ЕКГ Холтером — сучасний, інформативний метод діагностики захворювань серця. Холтер-діагностика дозволяє виявити та уточнити аритмії серця, епізоди низьких та частих скорочень серця, які можуть загрожувати життю. Також холтер-моніторинг можна використовувати для контролю раніше призначеного лікування. Загалом це надійне і безпечне дослідження, яке може стати ключем до вашого здоров'я.
Що
таке холтерівське моніторування ЕКГ?
Холтер
— це неінвазивний метод оцінки серцевого ритму протягом доби або більше. Весь
період діагностики пацієнт носить на грудях прилад, який постійно записує
електричні сигнали від серця — ЕКГ. Після закінчення дослідження лікар аналізує
отримані дані та надає висновок із виявленими порушеннями в роботі серця.
Також
на період дослідження пацієнт обов'язково заповнює щоденник, в якому відзначає
основні активності протягом доби, і скарги, які виникали.
Зіставлення
даних запису з апарату і щоденника пацієнта дозволяє максимально деталізувати
клінічну картину, і встановити зв'язок між скаргами і змінами ЕКГ.
Коли
потрібно пройти холтер-ЕКГ?
Цей
метод діагностики рекомендується при таких симптомах:
• відчуття перебоїв у роботі серця;
• епізоди втрати свідомості або вираженого
різкого запаморочення;
• задишка при фізичному навантаженні;
• біль у грудній клітці з іррадіацією в ліву
руку і область між лопатками, що виникає при фізичному навантаженні.
Також холтерівське моніторування призначають для
скринінгу в таких випадках:
• пацієнти,
які мають високий ризик виникнення серцево-судинних захворювань;
• якщо в
минулому були перенесені важкі серцеві захворювання;
• для
контролю загального стану при супутній важкій кардіальній патології.
ЕКГ-холтер: що виявляє дослідження?
Переваги методу в видатній інформативності.
При аналізі запису апарату лікар може виявити:
• епізоди,
пов'язані з високою частотою серцевих скорочень (суправентрикулярна тахікардія,
тріпотіння передсердь, фібриляція передсердь);
• стан ритму
серця під час спокою, фізичної активності, сну;
• епізоди
патологічного зниження ритму (синусова брадикардія, атріовентрикулярна
блокада);
• порушення,
характерні для вроджених вад ритму і провідності серця (синдром ранньої
реполяризації шлуночків, WPW синдром, синдром подовженого інтервалу PQ);
• зміни ЕКГ,
що вказують на недостатність кровопостачання серця (ішемія міокарда)